Право на грошову допомогу для оздоровлення є однією з базових соціальних гарантій для військовослужбовців. Формально все виглядає просто: виплата здійснюється один раз на рік і дорівнює місячному грошовому забезпеченню. Проте на практиці у військових регулярно виникають запитання — з якого моменту з’являється це право та чи є обов’язковою умовою фактичний вихід у відпустку.

Ці питання особливо актуальні в умовах воєнного стану, коли відпустки часто обмежені або переносяться з об’єктивних причин.

Коли виникає право на відпустку і «оздоровчі»

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, грошова допомога для оздоровлення виплачується один раз на рік тим військовослужбовцям, які набули права на щорічну основну відпустку. Розмір цієї допомоги становить місячне грошове забезпечення.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямо визначає, що у році початку військової служби тривалість щорічної основної відпустки обчислюється з розрахунку 1/12 її повної тривалості за кожен повний місяць служби до кінця календарного року.

Це означає важливу практичну річ: право і на щорічну відпустку, і на грошову допомогу для оздоровлення виникає вже після першого повного місяця служби, а не після року чи завершення контракту, як іноді помилково вважають.

Чи можна отримати виплату без фактичної відпустки

На практиці далеко не завжди є можливість реалізувати право на відпустку. Законодавство передбачає обмеження, зокрема одночасно у відпустці не може перебувати понад 30% військовослужбовців певної категорії в одному підрозділі. Крім того, значення має затверджений графік відпусток та реальна службова обстановка.

У Міністерстві оборони неодноразово звертали увагу, що грошова допомога для оздоровлення не прив’язується жорстко до фактичного вибуття у відпустку. Виплата можлива не лише під час щорічної основної відпустки повної тривалості або її другої частини, а й за відсутності фактичного виходу у відпустку.

Законодавство та підзаконні акти дозволяють виплату «оздоровчих» у двох основних випадках:

— у разі вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу її частину, у тому числі за невикористану відпустку за минулі роки у передбачених законом випадках;

— без вибуття у відпустку, за рапортом військовослужбовця протягом поточного року, на підставі наказу командира військової частини. Для командира (начальника) така виплата здійснюється на підставі наказу вищого командира (начальника) із обов’язковим зазначенням суми грошової допомоги.

Що варто пам’ятати військовослужбовцю

Ключове — грошова допомога для оздоровлення є самостійною соціальною гарантією, а не «бонусом» виключно за відпустку. Якщо право на щорічну основну відпустку вже виникло, військовослужбовець має право порушити питання про виплату «оздоровчих» навіть за умови, що фактичне вибуття у відпустку неможливе з причин служби.

На практиці саме рапорт і правильно оформлений наказ командира є визначальними документами для отримання цієї виплати.

Висновок

Грошова допомога для оздоровлення — це гарантоване законом право військовослужбовця, яке виникає вже після першого повного місяця служби. Вона не завжди залежить від фактичного перебування у відпустці й може бути виплачена окремо, за наявності відповідного рапорту та наказу.

Розуміння цих нюансів дозволяє уникнути поширених помилок і своєчасно реалізувати свої соціальні гарантії навіть у складних умовах служби.