Що загрожує за СЗЧ під час воєнного стану
Кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби передбачена статтею 407 Кримінального кодексу України. Для військовослужбовця принципове значення мають конкретні обставини: коли і за яких умов він залишив місце служби, скільки часу був відсутній, чи мав намір повернутися, чи вчиняв таке правопорушення раніше, що стало причиною залишення частини та які дії він здійснив після цього. Окремо необхідно відрізняти самовільне залишення частини від дезертирства, відповідальність за яке встановлена статтею 408 КК України. Визначальним для дезертирства є мета ухилитися від військової служби, тому юридична кваліфікація залежить не лише від факту відсутності військовослужбовця у частині.
Самостійно робити висновок про те, за якою саме статтею кваліфіковані дії, лише на підставі тривалості відсутності не варто. Необхідно встановити, чи зареєстроване кримінальне провадження, який орган проводить розслідування, яку правову кваліфікацію зазначено та який процесуальний статус має військовослужбовець.
Причини СЗЧ можуть бути дуже різними. На практиці серед них зустрічаються проблеми зі здоров'ям та лікуванням, психологічне виснаження після бойових завдань, складні сімейні обставини, конфлікти з командуванням, неможливість домогтися переведення або направлення на лікування. Для людини ці обставини можуть бути визначальними. Однак з погляду кримінального права сама наявність поважної життєвої причини ще не означає автоматичного звільнення від відповідальності. Водночас обставини, за яких військовослужбовець залишив частину, не можна ігнорувати. Медичні документи, звернення до командування, рапорти, висновки лікарів, документи щодо сімейних обставин та інші докази залежно від конкретної справи можуть мати значення для побудови захисту. Тому одна з помилок — розглядати всі випадки СЗЧ як однакові. Правова стратегія військовослужбовця, який вирішив добровільно повернутися до служби, може принципово відрізнятися від захисту у справі, де особа заперечує склад кримінального правопорушення або його кваліфікацію.
Повернувся до служби — кримінальну справу закриють?
Не автоматично. Це один із найважливіших моментів, який необхідно розуміти військовослужбовцю перед поверненням. Якщо відомості про СЗЧ уже внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження існує незалежно від того, що людина згодом повернулася до війська. Повернення має важливе юридичне значення, але саме по собі не анулює кримінальне провадження. Для його завершення із застосуванням передбаченого законом механізму необхідно пройти відповідну процедуру.
Закон передбачає спеціальний механізм для військовослужбовців, які під час воєнного стану вперше вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 або 408 КК України, та вирішили повернутися до проходження військової служби.
Для застосування такого механізму недостатньо просто з'явитися у військовій частині. Необхідна сукупність передбачених законом умов, серед яких принципове значення мають добровільне рішення повернутися до місця проходження військової служби та письмова згода командира військової частини на продовження служби. При цьому питання про звільнення від кримінальної відповідальності вирішує не командир військової частини і не слідчий.
Остаточне рішення приймає суд у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку. Тому схема «повернувся до частини — питання закрите» юридично неправильна.
Навіщо потрібна письмова згода командира
Письмова згода командира військової частини на продовження військової служби є одним із ключових документів для застосування спеціального механізму звільнення від кримінальної відповідальності. І саме тут на практиці можуть починатися труднощі. Військовослужбовець може бути готовим повернутися, але це ще не означає, що всі необхідні документи автоматично будуть оформлені. Потрібно визначити частину, в якій він продовжуватиме службу, отримати належним чином оформлену згоду та забезпечити, щоб ця інформація потрапила до органу досудового розслідування і прокурора. Тому домовленість на рівні усної розмови з представником військової частини не варто ототожнювати з виконанням установленої законом процедури.
Якщо стратегія захисту передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з поверненням до служби, документальне оформлення кожного етапу має принципове значення.