Доманський Андрій

Андрій Олегович Доманський (нар. 16 лютого 1979, Київ) — адвокат, правозахисник, журналіст, громадсько-політичний діяч.

2001 року з відзнакою закінчив юридичний факультет Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. З дитинства мріяв стати лікарем, але доля розпорядилась інакше.

Адвокатська діяльність

Розпочав свою трудову діяльність в 1998 році в Адвокатській колегії «Світло Істини», на посаді юриста. Згодом працював юрисконсультом та керівником юридичної служби на підприємствах різної форми власності.

30 травня 2002 року склав іспит в Київській обласній кваліфікаційно — дисциплінарній комісії адвокатури та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. З цього часу почав займатись адвокатською діяльністю індивідуально.

З серпня 2014 року - керуючий Адвокатським бюро «Доманського Андрія».

З грудня 2016 року член Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області.

18 лютого 2017 року на Звітно-виборчій конференції адвокатів Київської області обраний до складу Кваліфікаційної палати КДКА Київської області.

22 лютого 2017 на першому засіданні Кваліфікаційної палати КДКА Київської області був обраний Заступником голови Кваліфікаційної палати.

Третейський суддя, перший заступник голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами».

З травня 2019 року — старший партнер Адвокатського об'єднання «АМАТ».

З 2020 року — голова Адвокатського об'єднання «АМАТ».

Резонансні справи

Справа Миколи Коханівського щодо погрому російських банків

Справа Станіслава Краснова за участь в Революції Гідності, справа Станіслава Краснова та Оксани Краснової за блокаду окупованого Криму.

Справа Кирила Вишинского щодо державної зради.

Справа Богдана Тицького щодо «сміттєвої люстрації», щодо справи «захисту Конституції».

Справа Артура Денісултанова (Кринарі, Дінго) щодо замаху на вбивство Адама Осмаєва та Аміни Окуєвої.

Справа Василя Муравицького щодо державної зради.

Справа Кирила Малишева щодо нападу поліції на журналіста в Святошинському суді та щодо спроби вербування СБУ журналістів видання «Страна.UA».

Справа завідувачки онкогематологічного відділення КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Краков'ян Любов Іванівни.

Справа білоруського політичного біженця, журналіста і політичного діяча Карназицкого Павла Альфредовича щодо його депортації в Білорусь (справа про депортацію 2 січня 2019 р.).

Справа щодо нападу на Мустафу Найєма біля Бесарабського Ринку в Києві.

Справа Олеся Черняка на прізвисько «Гітлер».

Постійний експерт та консультант різних програм Ради Європи в Україні, в тому числі був Керівником робочої групи з наукової роботи на тему: «Аналіз впливу проекту Закону України «Про державну службу» на інше законодавство України, порівняльний аналіз особливостей проходження державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, а також правового статусу співробітників державних органів та органів місцевого самоврядування», Центру сприяння інституційного розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України.

Постійно залучається народними депутатами Верховної Ради України до законотворчої діяльності.

Виконавчий директор Академії Економіко-правових наук.

Залучається в якості експерта в телевізійних передачах «Стосується кожного», «Говорить Україна», «Один за всіх».

Публікувався у «Вашингтон пост».