Одним з головних блоків є збереження трудових прав. Згідно зі статтею 119 КЗпП України, за мобілізованими працівниками зберігається місце роботи і посада на весь період служби. Це правило діє також щодо поранених, полонених, осіб, які вважаються безвісно зниклими. Водночас мобілізовані не включаються до військового обліку підприємства та не враховуються при визначенні квот для бронювання. У сфері зайнятості особливої уваги заслуговує питання обчислення нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю. Держстат у своєму роз’ясненні 2022 року вказує на неврахування мобілізованих, однак ця позиція не має чіткого законодавчого підґрунтя, і на практиці рекомендується керуватись нормами Інструкції №286.
Окрема проблема — порядок повернення до роботи після демобілізації. Працівник має з’явитись на робоче місце наступного дня після взяття на військовий облік. Важливо пам’ятати про право на відпустку без збереження зарплати до 60 календарних днів і можливість використання невикористаних щорічних відпусток.
У сфері соціального захисту актуальним є питання допомоги на поховання. Закон не передбачає її надання з коштів ПФУ для військовослужбовців, оскільки вони не є застрахованими особами. Роботодавець не має повноважень оформляти таку виплату — це суперечить нормам Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ще один важливий аспект — право на медичну допомогу. Наказ МОЗ №379 гарантує цілодобову госпіталізацію та лікування військовослужбовців у закладах за профілем ураження. Медична допомога членам їхніх сімей також забезпечується, якщо відсутні державні або комунальні заклади охорони здоров’я за місцем проживання.
Усі гарантії мають супроводжуватись належним грошовим забезпеченням. Закон визначає базові та додаткові види виплат, а також спеціальні винагороди за знищення техніки ворога чи особливості проходження служби. Закон №3161-IX закріпив право на щомісячну додаткову винагороду під час дії воєнного стану. Водночас практика показує, що військовослужбовці нерідко змушені відстоювати свої права на ці виплати в судах.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.10.2024 у справі №280/2574/23 визнано протиправною бездіяльність щодо невидання наказу про виплату додаткової винагороди. Інша показова справа — №200/3968/23, де Верховний Суд визнав протиправною відмову у нарахуванні та виплаті збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168.
Серед інших важливих рішень:
- справа №640/13029/22 (06.02.2024) щодо додаткової винагороди;
- справа №140/4695/22 (15.10.2024) щодо виплати допомоги у зв’язку зі смертю;
- справа №420/26319/23 (17.10.2024) щодо одноразової допомоги при звільненні з військової служби;
- справа №760/11727/17 (24.01.2023) щодо одноразової грошової допомоги;
- справа №480/415/24 (31.07.2024) щодо виплати частки допомоги на дитину;
- справа №420/1427/23 (22.02.2024) щодо щомісячної надбавки;
- справа №420/21377/21 (28.02.2023) щодо додаткових видів грошового забезпечення.
Для адвокатів важливо також володіти процесуальними тонкощами. Військовослужбовці мають право бути присутніми під час розгляду своїх скарг, подавати докази, вимагати участі свідків. Разом із тим, з 8 липня 2022 року чинне законодавство прямо забороняє зупинення дії наказів командира як захід забезпечення позову.